Свято врожаю «Розмаїттям кольоровим прикрашає осінь край!»

Виступ учнів 6 класу

Парубок. На ярмарку той купує, той торгує, той божиться, той приціняється, той на жінку гука.

1-а дівчина. Жіноцтво щебече, усі разом розказують, і ні одна не слуха…

2-а дівчина. Діти, погубивши матерів, пищать. Там собаки скавучать, там придушили порося, вищить на весь базар, а свиня, хрюкаючи, пробивається межи людьми.

Парубок. Усюди гомонять, стукотять, кричать… А там чути музики грають.

2-а дівчина. А що за крик, галас, тупотня?..

1-а дівчина. Уже сонечко навкоси сідає. Притихає навкруги. Все на світі має свій кінець.

Завершується і ярмарок. Вдома своїх рідних чекають з гостинцями, подарунками.     

Парубок. І звучить у кожній родині радісний сміх або крик невдоволення. Бо ж по-всякому повертаються з ярмарку.

2-а дівчина. А в родинах після ярмарку з’ясовують стосунки.

Учні виконують сценки.

Сцена 1

— Купив, чоловіче, те, що казала?

— Ні.

— А гроші де?

— Нема!

— А де ж ти їх дів?

— А от де: за чоботи просили чотири, а я давав три — це сім; карбованця туди — карбованця сюди — це дев’ять. Одного з кумом проїли — це всі десять.

Сцена 2

Іде п’яний дід з ополоником. Його зустрічає баба.

— Діду, корову продав?

— Продав.

— А гроші ж де?

— Воно, бач, стара… Та я ж ополоник купив.

Сцена 3

— Кумо, чим торгувала?

— Вареними яйцями.

— Почім брала сирі яйця?

— По десять.

— А продавала почім?

— По десять.

— Так який же навар?

— А ото зварю яйця, та й весь навар.

Сцена 4

— От дурні мої куми. Вони тільки свиней продали, а в їх відразу гроші й витягли.

— А в тебе?

— Е, ти думаєш, що я дурний! Я їх попомучив. У кумів зранку гроші витягли, а в мене аж увечері. Не на такого напали!

1-а дівчина. Так хай же щастить нам усім щодня!

Парубок. І на ярмарку, і в школі, і на роботі, і вдома.

2-а дівчина. Давайте гуртом заспіваємо веселеньких пісень!

Ой що ж то за шум учинився?

То із ярмарку народ покотився.

Той воли собі купив та спідничку,

Тепер добре і дружині й чоловічку.

А на ярмарку так добре торгувалось,

Що в декого чобіт вже не зосталось.

Та не плач, моя миленька, не журися,

А на нашого сусіда подивися.

Він вина віз продати цілу бочку,

А прогавив і чоботята і сорочку.

Цвіте терен, цвіте терен,

Та й лист опадає,

Хто на ярмарок не їздив,

Той горя не знає.

Ти казала: «На базарі

Буду я з тобою в парі»

Я прийшов — тебе нема,

Підманула, підвела.

Копив, копив копійчину

Неділеньку — дві…

А натрапив на дівчину —

Нічого собі.

Мені стало,

Що було — пропало.

Що було — пропало.

Більше не буде.

Хоч багато в нас роботи,

Треба пам’ятати;

Кожен мусить щосуботи

На ринку бувати.

Розпрягайте, хлопці, коні

Та й лягайте спочивать.

Швидко прийде неділенька -

Будем знову торгувать.